Why October 28^th is National Internment Commemoration Day?

The War Measures Act, enacted on August 22, 1914, gave the Canadian government sweeping powers to conduct WWI. On October 28, 1914, an order-in-council provided the government with the authority to intern civilians as prisoners of war. Categorized as “enemy aliens,” 8,579 immigrants from the multinational Austro-Hungarian, German, and Ottoman empires and from the Kingdom of Bulgaria were held in twenty-four “receiving stations” and internment camps across the country. Most of the civilian internees came from the western Ukrainian regions of Halychyna, Bukovyna and Zakarpatia and were labeled as “second class” prisoners of war. The last camps closed in February 1920, and Canada’s first national internment operations officially ended on June 20, 1920.

On October 28^th, National Internment Commemoration Day, we remember the victims of this injustice and commit ourselves to ending oppression around the world. As we pay tribute to the victims of Canada’s First World War Internment Operations, we reaffirm our commitment to the principles of freedom and the dignity of all human beings – principles upon which our great country is built.

By acknowledging that as Canadians we sometimes fail to adhere to our highest principles – we remind ourselves that we have a shared responsibility to ensure justice for all the citizens of Canada and all the world’s peoples. 

In 2014, the UCC Internment Committee’s resolution to have October 28^th of every year to be the National Internment Commemoration Day was passed. If we do not educate and commemorate Canada’s first national internment operations to our Ukrainian Canadian communities, then we cannot expect the general Canadian community to know this unfortunate period of Canadian history.

Reflecting on how the civil liberties of so many Canadians were revoked on two subsequent occasions — during the Second World War and the 1970 October Crisis — a child survivor of the Spirit Lake internment camp in northern Quebec, Mary Manko Haskett, reflected: 

“What was done to us was wrong. Because no one bothered to remember or learn about the wrong that was done to us it was done to others again, and yet again. Maybe there is an even greater wrong in that.”

Please take heed of Mary Manko Haskett’s words “because no one bothered to remember or learn about the wrong that was done to us, it was done to others again, and yet again.”

Introduction to the Internment

Canada’s first national internment operations of 1914-1920

At the turn of the Twentieth Century, hundreds of thousands of immigrants came to Canada seeking a better life and freedom. Following passage of the War Measures Act soon after Canada entered the First World War, many were rounded up and transported to the Dominion’s hinterland, not because of anything they had done wrong but because of who they were and where they had come from. Among them were Alevi Kurds, Armenians, Austrians, Bulgarians, Croatians, Czechs, Germans, Hungarians, Italians, Jews, Ottoman Turks, Poles, Romanians, Serbians, Slovaks, Slovenes and others, but the majority were Ukrainians, and most were civilian.  These victims of prejudice were confined to 24 internment camps across Canada. Most internees were men, although some women and children were kept in camps at Vernon, British Columbia and Spirit Lake, Quebec.

Under armed guard, these civilian internees were forced to work for the profit of their jailers, building roads, laying railway track and clearing bush often under difficult conditions. Their heavy labour was particularly useful for developing Western Canada’s national parks. An additional 80,000 of their countrymen were branded as “enemy aliens”. They were obliged to carry identity documents, report regularly to authorities, and subjected to other state-sanctioned indignities. Among those were losing their right to vote, restrictions on their freedom of speech, movement and association, and even deportation and confiscation of what little wealth they had. Some of what was confiscated was never returned.

While some internees were paroled for work outside the camps by 1916, Canada’s first national internment operations continued until June 1920 – two years after the war had ended. Reportedly, many “enemy aliens” long remained “in fear of the barbed wire fence.”

Перші національні операції інтернування в Канаді 1914-1920 рр.

На початку ХХ століття сотні тисяч вихідців з різних країн Європи прибули до Канади у пошуках кращої долі та свободи.  Невдовзі після початку Першої світової, згідно з Актом воєнного стану 1914 року, велика кількість з них були насильно переміщені у віддалені регіони Домініону не тому, що вони порушили якийсь закон, а лише за те, ким вони були і звідки вони приїхали. Це були австрійці, болгари, вірмени, євреї, італійці, курди-алевіти, німці, поляки, румуни, серби, словаки, словенці, турки-османці, угорці, хорвати, чехи, та інші, але більшість інтернованих складали українці.  Ці жертви довоєнних упереджень та страху до іноземців під час війни були ув‘язнені у 24 таборах для інтернованих по всій Канаді. Хоч більшість інтернованих були чоловіки, жінок та дітей також тримали в таборах у Верноні, Британська Колумбія та Спіріт Лейку в Квебеку.

Під наглядом озброєних охоронців ці цивільні інтерновані люди виконували важку роботу і приносили прибуток тим, хто їх поневолював. Працюючи у надзвичайно важких умовах, вирубуючи дерева, прокладаючи дороги та залізничні колії, вони зробили важливий внесок у розбудову Західних національних парків Канади. Ці додаткові 80 000 співвітчизників були проголошені “ворожими чужинцями”. Їх примушували завжди мати при собі документи, що підтверджують особу, регулярно звітувати про себе до відповідних установ. Вони також зазнавали й інших принижень від своєї держави, а саме: втрата права голосу, обмеження свободи слова, пересування, об’єднань, депортація та конфіскація навіть того незначного майна, яке вони мали. Частину того майна так ніколи й не було повернуто.

Незважаючи на те, що у 1916 році частині інтернованих було дозволено працювати за межами таборів, перші всенаціональні операції інтернування в Канаді тривали до червня 1920 року. Як повідомлялося, багато “ворожих чужинців” ще довго жили, “боячись загорож із колючим дротом”. 

Censored letter from an internee Letter sent by internee Nick Olynik to his wife on October 28, 1915, from the Castle Mountain Internment Camp.

I am glad to have received your welcome letter. I am very glad to hear from you that you are back from hospital and that you are in better health though you say you are very weak. I believe you but I cannot help you. As you know yourself, there are men running away from here every day. The conditions here are very poor, so that we cannot go on much longer. We are not getting enough to eat — we are as hungry as dogs. They are sending us to work, as they don’t believe us, and we are very weak. Things are not good. The weather has changed for some time past and it is wet and muddy. Also in the tents in which we sleep, everything is wet. We get up at 5 o’clock in the morning and work till 10 o’clock at night. Such conditions we have here in Canada, I will never forget. Men have escaped from here – 28 now.

Nick Mudry ran away yesterday. You might tell his wife. But I must wait till the end because I have been here ten months already. I don’t wish to lose money I have earned here. My dear wife, please try to find somebody to help you because you are not able to go to work. I am sure you are very weak, and I would advise you to write a letter to the Camp Commandant asking for support. If they refuse to give it to you, ask them to release me so I could support you as you need. I have nothing else to write you, only to wish you better health.
– Nick Olynik

Source: “We Cannot Go on Much Longer” a censored letter from Nick Olynik, from the National Archives of Canada Record Group 24, vol. 4729, file

Цензурований лист інтернованого Лист, надісланий інтернованим Микола Олиником своїй дружині 28 жовтня 1915 року з табору для інтернованих на Замковій горі.

Я радий, що отримав твого вітального листа. Я дуже радий почути від вас, що ви повернулися з лікарні і що ваше здоров’я покращилося, хоча ви кажете, що ви дуже слабкі. Я вірю тобі, але нічим не можу допомогти. Як ти сам знаєш, звідси щодня тікають чоловіки. Умови тут дуже погані, так що ми не можемо довго витримати. Ми не отримуємо достатньо їжі – ми голодні, як собаки. Нас посилають на роботу, бо не вірять нам, а ми дуже слабкі. Справи кепські. Погода вже давно змінилася, і зараз мокро і брудно. У наметах, в яких ми спимо, теж все мокре. Ми встаємо о 5-й ранку і працюємо до 10-ї вечора. Такі умови, які ми маємо тут, у Канаді, я ніколи не забуду. Звідси втекло вже 28 чоловіків. Микола Мудрий втік вчора. Можете сказати його дружині. Але я мушу чекати до кінця, бо я тут вже десять місяців. Я не хочу втратити гроші, які я тут заробив. Моя люба дружино, будь ласка, постарайся знайти когось, хто б тобі допоміг, бо ти не в змозі вийти на роботу. Я впевнений, що ти дуже слабка, і раджу тобі написати листа до коменданта табору з проханням про допомогу. Якщо тобі відмовлять, попроси, щоб мене відпустили, щоб я міг підтримати тебе, як ти цього потребуєш. Більше мені нема чого Вам написати, окрім побажання міцного здоров’я. – Микола Олійник

Довідка: “Ми не можемо продовжувати далі”, цензурований лист Ніка Олійника з Національного архіву Канади, група документів 24, том 4729, файл “

THANKSGIVING PRAYER

Father in Heaven, Creator of all and source of all goodness and love, please look kindly upon us and receive our heartfelt gratitude in this time of giving thanks. Thank you for all the graces and blessings. You have bestowed upon us, spiritual and temporal: our faith and religious heritage. Our food and shelter, our health, the loves we have for one another, our family and friends. Dear Father, in Your infinite generosity, please grant us continued graces and blessing throughout the coming year. For You are good and You love mankind always, now, and for ever and ever. Amen.

МОЛИТВА ПОДЯКИ

Отче Небесний, Творче усього і джерело всього добра й любові, поглянь на нас ласкаво й прийми нашу сердечну вдячність у цей час подяки. Дякуємо за всі ласки та благословення, духовні та мирські, якими Ти обдарував нас, а також за нашу віру та релігійну спадщину. Дякуємо також за їжу та житло, наше здоров’я; і любов, яку ми відчуваємо одне до одного, до нашої сім’ї та друзів. Дорогий Отче, у Твоїй безмежній щедрості, даруй нам тривалі ласки та благословення протягом наступного року. Амінь.

Запрошуємо вас поглибити своє молитовне життя через читання Божого Слова та сприйнятті світу і свого власного життя у світлі цього Слова. Слово Боже є живим словом, яке вимагає живого спілкування з Богом. Зустрічі відбуваються у храмі щосуботи о 17:00-18:00 год.

You are invited to deepen your prayer life through reading God’s Word and perceiving the world and your own life in the light of this Word. The Word of God is a living word that requires living communion with God. Meetings take place every Saturday at 5-6 pm.

З чого почати читати Біблію? На перший погляд, досить банальне питання, якщо дивитися на Біблію, як на звичайну книгу. Та в ній є тисячі сторінок і 66 книг. Тож вічне питання новонавернених: “З чого почати читати Біблію?”

Насправді, і багато віруючих зі стажем задаються тим самим питанням. Закінчивши одну книгу, вони часто замислюються, як рухатися далі.

У багатьох християн виникала ситуація, коли вони якийсь час не читали Біблію або читали непослідовно, а потім їм було важко зрозуміти, з чого знову почати читати.

Отож, є декілька порад для християн, які задаються питанням, з чого ж їм почати читати Біблію.

1. Псалми. Дехто любить читати саме їх. Кажуть, що особливо у складні в житті часи читати про битви Давида і про те, як він був здатний славити Бога і поклонятися Йому, проходячи всі ці випробування, — те, що підбадьорює і дає сили робити те ж саме.
2. Притчі. Чи знаєте ви, що існує 31 притча — по одній на щодень місяця? Ви могли б читати Притчі щомісяця, і це було б дуже корисно. Є вислів “Одна притча в день змушує диявола триматися подалі”. Є унікальний метод читання Біблії, за допомогою якого можна розбивати кожну Притчу на окремі крупинки мудрості, які можна застосувати до життя.
3. Лука. Євангеліє від Луки — найбільш описова розповідь про життя Ісуса. Якщо хочете по-справжньому пізнати Ісуса, читайте Євангеліє від Луки. А коли закінчите, перегорніть дві наступні книги та прочитайте продовження — Діяння Апостолів.
4. Іоанн. Якщо хочете зрозуміти глибину любові і жертви Ісуса, прочитайте Євангеліє від Іоанна. Іоанн по-справжньому розкриває шлях порятунку через Ісуса Христа. Ми бачимо це в найпопулярнішому вірші з усієї Біблії — Івана 3:16. Хоча вона й не написана в хронологічній послідовності, як Євангеліє від Луки, та можете помітити акуратну і цілеспрямовану структуру, в якій написана книга Іоанна з метою розповісти про порятунок, яке Ісус дав світові.
5. Ефесян. Боретеся зі своїм минулим? Вас мучить почуття провини і засудження? Ви часто відчуваєте себе як Божий “прийомна дитина”? Прочитайте Послання до Ефесян. У своєму листі в Ефес Павло кожну главу наповнив нагадуваннями про те, хто ми такі у Христі, про наші права як Його дітей, і про владу, яку Він дає нам, через свій Святий Дух.
6. Филип’ян. Якщо ви втратили радість, відкрийте Послання до Филип’ян. Читайте його, вивчайте його, міркуйте про нього, і дозвольте кожному віршу увійти в ваш дух.

Ще декілька порад із читання Біблії, якщо тільки починаєте.

Не починайте з Буття і не читайте просто від початку до кінця, хіба, якщо ви досвідчений християнин, який регулярно читав Біблію тривалий час. Із багатьма християнами, які застосовували цей підхід до читання Біблії, траплялося те, що вони „застрягали“ на книзі Левіт або Числа і, повні розчарування, припиняли читати.

Прочитуйте книгу цілком. Читаючи книгу повністю, а не обираючи вірші то тут, то там, так зможете зрозуміти повний контекст. Іноді будете здивовані тим, як відомий вірш набуває абсолютно нового значення в контексті всієї історії або загальної ідеї.

Ведіть записи. Візьміть звичайний блокнот і почніть записувати свої думки про те, що прочитали. Щодня записуйте по одному-двох реченнях про те, як прочитаний уривок можна застосувати до вашого життя, а також запишіть просту молитву.

Якщо будете дотримуватися цих порад, читаючи одну з шести книг Біблії, перерахованих вище, то помітите, як щораз більше хочете проводити час за читанням Біблії щоранку. (джерело: dyvensvit.org)