Відпустовий центр блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні

У п’ятницю, 22 серпня, Відпустовий центр блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні розгорнув нову сторінку у своїй історії, зібравши тисячі паломників з різних куточків України. Цього дня відбувся Чин освячення нової святині, зведеної на честь покровителя паломницького місця. Урочисті моління очолив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні архиєреїв та духовенства з різних єпархій України та з-за кордону.

На старунській горі Блаженніший Святослав освятив храм Блаженного священномученика Симеона Лукача

За інформацією Івано-Франківської архиєпархії, освячення новозведеного храму на батьківщині блаженного Симеона відбулося у 61-шу річницю його відходу до вічності.

Вже від самого ранку відпустове місце почало наповнюватися великою кількістю паломників, які прибули на старунську гору, щоб стати учасниками знакової події для всієї Української Греко-Католицької Церкви.

На території храмового комплексу Предстоятеля УГКЦ урочисто зустріли молодь, діти, священнослужителі Відпустового центру — о. Юрій Сидір та о. Володимир Лукашевський, а також представники влади — п. Світлана Онищук, голова Івано-Франківської ОВА, п. Олександр Сич, голова Івано-Франківської обласної ради, п. Ростислав Заремба, Богородчанський селищний голова, п. Руслан Марцінків, міський голова Івано-Франківська. Згодом духовенство та вірні вирушили до новозведеної святині, де розпочався Чин її освячення.

З Блаженнішим Святославом співслужили Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, архиєпископ і митрополит Івано-Франківський владика Володимир Війтишин, численні архиєреї, отці курії Івано-Франківської архиєпархії, священники відпустового місця, ієромонахи, а також духовенство Івано-Франківської митрополії та інших єпархій УГКЦ.

Згідно з обрядом, Блаженніший Святослав з владиками та душпастирями обмив престіл джерельною водою, добірним вином та рожевою водою, а відтак помазав його святим миром.

Далі відбулася процесійна хода з мощами блаженного священномученика Симеона, які згодом заклали всередину престолу, заливши їх розплавленим воском. Відтак жертовник ввібрали в обруси, а увінчав святу трапезу кивот, де перебуває Господь наш Ісус Христос, утаєний у Пресвятій Тайні Євхаристії.

Історичним моментом стало виголошення Патріаршої грамоти про заснування храму Блаженного священномученика Симеона Лукача та закладення її разом із капсулою у стіну базиліки.

Під час архиєрейської Божественної Літургії Патріарх Святослав виголосив проповідь, у якій роздумував над євангельським уривком про те, яким буде завершення історії людства і світу: »Ми живемо у стані очікування приходу у славі нашого Господа і Спасителя, який надасть змісту і буде сповненням нашої християнської надії».

«Ми виразно чуємо три настанови, які Христос нам залишає. По-перше, Він каже, що прихід Сина у славі буде як блискавка на небі. Отці Церкви говорили, що блискавка світла Христового сяйва — це остаточне виявлення Христової правди. Те світло правди розжене всяку темряву болю, страждання, зла та брехні. По-друге, події, які переживає людина, не є простим нагромадженням якихось катастрофічних і спілих випадковостей. Вся історія лежить у Божих руках. Історія Церкви Христової є вагітною воскресінням. І всі немочі, страждання, навіть плач і скрегіт зубів є болями, в яких народжується нове людство і новий світ. По-третє, кожен з нас питає, що нам робити у тяжкі часи? Христос каже — чувайте. Це означає діяти, тримати свій духовний „блокпост“, не здатися у борні зі злом», — зазначив Глава УГКЦ.

На переконання Блаженнішого Святослава, «якщо у часі війни ми здатні власними силами та внутрішніми ресурсами спорудили таку святиню на славу воскресіння, то над таким народом ані російський загарбник, ані ворота пекла не матимуть сили».

Отець і Глава УГКЦ відзначив, що «сьогодні на наших очах збуваються ще одні пророчі слова великого мойсея українського народу — митрополита Андрея Шептицького: „Тримайтеся своєї віри і Католицької Церкви. Тоді наша Церква воскресне“».https://www.youtube.com/embed/yPIpz_v1niM?rel=0&showinfo=0

Наприкінці Літургії до паломників звернувся Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, який побажав, щоб «Відпустовий центр став надією для кожного паломника, а також, щоб усі ми скромними кроками йшли до Бога — нашого Світла та Надії».

Зачитавши Патріаршу грамоту, Блаженніший Святослав урочисто передав Відпустовому центру для публічного вшанування та духовної користі ікону Ісуса Христа — Спаса, привезену з одного з храмів Бахмута, яку українські Воїни разом з військовими капеланами УГКЦ вивезли під час вогневого протистояння з російським агресором.

Читайте також:
Врятовану з Бахмута ікону «Бахмутський Спас» Блаженніший Святослав передав храмові у Старуні

Згодом Предстоятель УГКЦ заохотив прочан спільно помолитись в наміренні Папи Римського. Кінцевим благословенням на Літургії, Глава Церкви уділив повний Папський відпуст тим прочанам, які виконали необхідні для цього умови.

Відтак Патріарх подякував за спільну молитву Апостольському нунцію, всім митрополитам та єпископам з України та з-за кордону, душпастирям, сповідникам, монашеству, всім паломникам й Захисникам України.

Пізніше Блаженніший Святослав вручив подячну Патріаршу грамоту жертводавцям храмового комплексу — п. Василю Чуфусу та п. Сергію Чуфусу. «Високо цінуємо ваш великий внесок у спорудження цієї святині, де довіку лунатимуть молитви за її жертводавців. Ми віримо, що храми зводить Господь Бог, але блаженні ті, хто співпрацює з ним у цьому жертовному ділі», — йдеться у грамоті.

Також Глава УГКЦ зазначив, що Відпустовий центр у Старуні розвинув інфраструктуру всіх паломницьких місць у Східній Європі, адже кожен, хто сюди приходить, почує себе немовби в обіймах матері-Церкви. Відтак Митрополит Володимир Війтишин висловив слова подяки Патріарху за освячення храму, а всім паломникам — за історичну молитву. На завершення всі присутні піднесли молитву за Україну «Боже Великий, Єдиний».

Департамент інформації УГКЦ

Pilgrimage~Grindrod~June 27-28~Паломництво

Eparchial Pilgrimage to Grindrod ~ “Hope does not disappoint!” (Romans 5:5) We joyfully announce that the Annual Eparchial Pilgrimage to Grindrod will take place on June 27–28, 2025 (Friday–Saturday). This year’s pilgrimage is inspired by the uplifting theme of the Jubilee Year: “Hope does not disappoint!” We are all called to be “Pilgrims of Hope” for the world! So come on your own, come with family, or invite friends — just COME and experience this extraordinary journey of encounter with the Lord, personal renewal, and new life. Save the dates — June 27–28! Start planning now to take part in this special spiritual opportunity for our Eparchy.

TODAY (Sunday, June 22) IS THE LAST DAY TO REGISTER: https://forms.gle/Bx9ERKzwSLhJxgNCA 

Єпархіальне паломництво до Ґріндроду ~ “Надія ж не засоромить!” (Рим. 5:5) З радістю повідомляємо, що щорічне єпархіальне паломництво до Ґріндроду відбудеться 27-28 червня 2025 року (п’ятниця-субота). Цьогорічна проща проходитиме під глибоким і надихаючим гаслом: “Надія ж не засоромить!”, що відображає головну тему Ювілейного Року — Надія. Це паломництво — особливий духовний час зустрічі з Господом, внутрішнього оновлення та спільної молитви. Ми всі покликані бути Паломниками Надії для світу! Тож приходьте самі, з родиною, з друзями — головне, приходьте, щоб пережити незвичайний досвід Божої присутності, особистих змін та нового життя. Не забудьте зберегти дати — 27-28 червня — і вже сьогодні починайте планувати цю благословенну подорож.

СЬОГОДНІ (неділя, 22 червня) ОСТАННІЙ ДЕНЬ, ЩОБ ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ: https://forms.gle/Bx9ERKzwSLhJxgNCA

Pentecost ~ June 8 ~ П’ятдесятниця

Новий Папа Лев XIV розпочав свій понтифікат

18 травня на площі Святого Петра у Ватикані відбулася урочиста Свята Меса з нагоди початку понтифікату Папи Лева XIV. У богослужінні взяв участь Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, який очолив делегацію Української Греко-Католицької Церкви. Українську державу на цій історичній події представляла офіційна делегація на чолі з Президентом Володимиром Зеленським.

«Настала година любові»: Новий Папа Лев XIV розпочав свій понтифікат, Глава УГКЦ взяв участь в інавгураційній Святій Месі

Урочистості розпочалися з проїзду Святішого Отця панорамним автомобілем між секторами на площі Святого Петра та вулицею Віа делла Кончіліаціоне, де він привітав паломників.

Перед Святою Месою Папа Лев XIV у супроводі Патріархів Східних Католицьких Церков зійшов до гробу святого апостола Петра, розташованого під головним престолом базиліки. Там Понтифік провів час у молитві та здійснив кадіння. На цьому ж місці лежали єпископські відзнаки Петрового служіння — паллій та «Перстень рибалки», які диякони процесійно винесли на площу Святого Петра.

Після читання Євангелія відбувся обряд накладення паллія та вручення «Перстня рибалки». Кардинал Маріо Дзенарі наклав на плечі Святішого Отця паллій, кардинал Фрідолін Амбонґо Бесунґу проказав молитву, призиваючи особливу Господню допомогу для наступника святого Петра, а кардинал Луїс Антоніо Таґле вручив Папі Леву XIV перстень-печатку — символ його влади.

У своїй проповіді [повний текст] Святіший Отець звернувся до вірних з глибоким посланням про любов, єдність і служіння Церкві та світові.

«Я був обраний без жодних заслуг та зі страхом і трепетом приходжу до вас як брат, який хоче стати слугою вашої віри та вашої радості, крокуючи з вами дорогою любові Бога, Який хоче об’єднати всіх нас в одну родину», — зазначив Папа Лев XIV.

Розповідаючи про Конклав, Папа наголосив на дії Святого Духа, який «зумів налаштувати різні музичні інструменти, аби струни наших сердець вібрували в єдиній мелодії».

Роздумуючи над євангельським уривком про зустріч воскреслого Ісуса з апостолом Петром на Тиверіадському озері, Папа підкреслив, що справжнє служіння Петра можливе лише тому, що він «на власному досвіді пережив безмежну і безумовну любов Бога, навіть у годину падіння і відречення».

«Петрові доручене завдання „любити більше“ та віддавати своє життя за паству. Петрове служіння відзначається саме цією жертвенною любов’ю, бо Церква Риму головує в любові, а її справжньою владою є Христова любов», — пояснив Папа.

Новообраний Понтифік наголосив, що Церква покликана бути не місцем панування, а спільнотою «живого каміння», де всі об’єднані через Хрещення «в братерському сопричасті, в гармонії Святого Духа, в співіснуванні різноманіття».

«Хочу, браття й сестри, щоб саме це було нашим першим великим прагненням: Церква з’єднана, знак єдності та сопричастя, що стає закваскою примиреного світу», — підкреслив Святіший Отець.

Висловивши занепокоєння станом сучасного світу, сповненого розбрату, насильства та упереджень, Папа Лев XIV окреслив місію Церкви як «маленької закваски єдності, сопричастя, братерства».

Закликаючи до екуменізму та міжрелігійного діалогу, Папа наголосив на необхідності йти спільним шляхом «з християнськими Церквами-сестрами, з тими, хто ступає іншими релігійними стежками, з тими, хто плекає неспокій пошуків Бога, з усіма жінками і чоловіками доброї волі, щоб будувати новий світ, в якому панує мир».

Завершив свою інавгураційну проповідь Святіший Отець словами: «Браття, сестри, настала година любові!» та закликом будувати «Церкву, яка заснована на Божій любові та є знаком єдності, місіонерську Церкву, яка відкриває свої обійми світові».

Наприкінці Святої Меси Папа Лев XIV промовив молитву «Царице неба», перед якою подякував усім, хто прибув на богослужіння з нагоди початку його Петрового служіння, а також скерував думку до країн, які страждають від війн, закликавши молитися за мир.

«У радості віри і сопричастя ми не можемо забувати про наших братів і сестер, які страждають від війни. У Газі діти, сім’ї, люди похилого віку, які вижили, потерпають від голоду. У М’янмі нові бойові дії забрали життя невинних молодих людей. Мученицька Україна очікує, щоб нарешті почалися переговори про справедливий і довготривалий мир», — сказав Святіший Отець.

Підсумовуючи, Папа попросив ввіряти Пресвятій Богородиці служіння Єпископа Риму, Пастиря вселенської Церкви, заохочуючи дивитися на Неї як на знак надії та Матір Доброї Поради. «За Її заступництвом випрошуймо дар миру, підтримку і розраду для тих, хто страждає, благодать для всіх нас бути свідками Воскреслого Господа», — закликав він.

У богослужінні взяли участь приблизно 200 тисяч вірних, серед яких були паломники, що прибули з нагоди Ювілею церковних братств. Міжнародну спільноту представляли понад 150 офіційних делегацій, багато з яких на найвищому рівні. Були присутні екуменічні делегації, очолювані предстоятелями, зокрема, Вселенський патріарх Варфоломій та Єрусалимський патріарх Теофіл ІІІ. Також у церемонії взяли участь представники інших релігій: юдаїзму, ісламу, індуїзму, буддизму, сикхізму, зороастризму та джайнізму.

Після Святої Меси Папа Лев XIV приймає привітання від офіційних делегацій. Опісля передбачена окрема зустріч з Президентом України Володимиром Зеленським.

Нагадуємо, ще до офіційного початку понтифікату Папа Лев XIV прийняв на приватній аудієнції Отця і Главу УГКЦ Блаженнішого Святослава, на якій Святіший Отець висловив близькість до українського народу та запевнив у своїй підтримці, а Блаженніший Святослав запросив Папу приїхати в Україну.

Департамент інформації УГКЦ,
фото: Vatican Media

Папа Лев XIV прийняв на аудієнції Главу УГКЦ

На одній із перших приватних аудієнцій свого понтифікату новобраний Папа Лев XIV прийняв Блаженнішого Святослава, Отця і Главу УГКЦ. Зустріч відбулася 15 травня у приміщенні бібліотеки Апостольського палацу. Святіший Отець висловив близькість до українського народу та запевнив у своїй підтримці. Блаженніший Святослав запросив Папу приїхати в Україну.

Папа Лев XIV прийняв на аудієнції Главу УГКЦ

На початку зустрічі Блаженніший Святослав привітав Папу Лева XIV з обранням на служіння Вселенського Архиєрея і подякував за перші слова та жести, які він зробив щодо України. «Український народ вже схарактеризував Вас як Папу миру. Минулої неділі ми почули Ваші слова про те, що біль українського народу є у Вашому серці. Ваш заклик про справжній, справедливий і довготривалий мир особливо актуальний у цей час, а турбота про полонених та депортованих дітей виявляє Вашу особливу батьківську увагу до перших жертв війни в Україні».

Глава УГКЦ розповів Святішому Отцеві, що його заклики про припинення війни надзвичайно важливі для українського народу. «Вони є справжнім духовним бальзамом для зраненої душі українського народу, уприсутнюють нас у пам’яті міжнародної спільноти та надають нам ім’я, якого нас хочуть позбавити та заперечити наше право на існування».

Розповідаючи Папі Леву XIV про душпастирське служіння УГКЦ в умовах війни, Блаженніший Святослав наголосив, що «нашим первинним завданням є бути поруч із нашим народом та проповідувати Євангеліє надії. Як душпастирі, ми навчилися нового виду служіння — душпастирства горювання. Інколи ми не можемо підібрати жодних слів розради для матері, котра втратила свою дитину, але можемо і повинні бути поруч з нею».

Глава УГКЦ запросив Його Святість здійснити Апостольський візит в Україну. «Коли до нас приїхав святий Папа Іван Павло ІІ, українці вірили, що комунізм більше ніколи не повернеться на нашу землю. Сьогодні ми віримо, що приїзд Папи допоможе зупинити війну в Україні». «Очевидно, час та нагоду визначає Господь, але вважаю своїм обов’язком передати Вам запрошення від мільйонів українців, котрі чекають на Вас», — наголосив Блаженніший Святослав.

Святіший Отець Лев XIV запевнив Предстоятеля УГКЦ: «Я є з українським народом. Святий Престол буде і надалі сприяти та створювати всі необхідні умови для діалогу та супроводжувати український народ в цей страшний час історії».

Глава УГКЦ передав Папі Леву XIV списки українців, які перебувають у російському полоні, і зниклих безвісти. Відтак розповів про співпрацю з Папою Франциском у справі звільнення полонених різних категорій та попросив продовжувати її і надалі. «Кожного разу, коли я відвідую наші парафії в різних регіонах України, зустрічаюся з родинами військовополонених та зниклих безвісти, вони передають мені імена їхніх рідних з проханням передати особисто в руки Папи Римського». Блаженніший Святослав зазначив, що Святий Престол докладає багато зусиль у цій справі. «Коли російська сторона отримує ці списки з Ватикану, маємо свідчення, що ставлення до цих полонених навіть покращується».

На завершення аудієнції Предстоятель УГКЦ подарував папі символічну картину, яка зображає біль українського народу. Автором картини є художник Богдан Пилипів, батько загиблого українського воїна Андрія. Блаженніший Святослав пояснив Папі символіку зображення: «Картина називається „Молитва-реквієм“. Ембріон в годинниковій пружині — символ ненароджених дітей через війну. Механізм годинника відлічує бездонні миті втрат, ріки крові, які забирають найголовніше — людські життя. Стрілка годинника у вигляді короткого меча римського легіонера — знак воєнного часу, лихоліття, яке нависло над Україною і світом».

Блаженніший Святослав також запросив Папу Лева XIV зустрітися з українськими паломниками, котрі прибудуть до Рима 28 червня на Ювілей Української Греко-Католицької Церкви. Предстоятель пояснив, що це паломництво будуть супроводжувати єпископи УГКЦ з цілого світу і «ця подія буде унікальною нагодою молитви за мир в Україні при гробі верховного апостола Петра».

Секретаріат Глави УГКЦ в Римі,
фото і відео: Vatican Media

День хворого

Христос Воскрес!

У неділю Розслабленого в Українській Греко-Католицькій Церкві традиційно відзначається День хворого.

Дорогі брати і сестри, мабуть, не буду оригінальною, коли скажу, що кожному із нас — бодай би раз, бодай би й не дуже загострено і критично — доводилося переживати дискомфортний і важкий досвід недуги.

І цей спільний для всіх нас болючий досвід практично кожним із нас сприймається як негативний, адже в недузі ми не відчуваємо себе повносилими, нам бракує здатності відчувати радість життя, страждання вкладає нас на ложе — але не того потрібного для нашого тіла, душі й духа відпочинку від щоденного служіння перед новою звитягою чинення добра впродовж наступного дня, а радше на ложе нашої розслабленості, нашої ізольованості від інших, коли немилим стає весь довколишній світ, добродушний усміх наших найрідніших і найближчих, ба навіть і відчуття того, що Бог, Який створив цей світ і нас самих, і далі прагне з живою зацікавленістю спілкуватися з нами у справі нашого особистісного спасіння.

Тоді ми дуже нагадуємо того безіменного розслабленого зі сьогоднішнього євангельського уривка: ми не бачимо тих, хто простягає нам руку допомоги.

Ми не бачимо Христа Воплоченого, Померлого і Воскреслого, Якого рука незримо тягнеться до нас ранами хреста до тілесних, душевних і духовних ран, не бачимо Його бажання розчинити біль наших тілесних членів і страждання наших душ у пробитих копієм ранах Його ніг, Його рук і Його серця.

Ми не бачимо людини — лікаря, душпастиря, друга чи просто того, хто поруч, кому теж небайдуже до наших відчуттів і переживань.

Ми не бачимо себе самих такими, якими ми насправді є, тобто творінням Бога, Який удостоїв нас буття Його власної образності та подібності, покликавши до вічності радості й щастя.

Тому так важливо в сьогоднішньому дні цілою Церквою молитися всією повнотою нашої віри і нашого довір’я до Господа за всіх тих, хто хворий, за тих, кого різнорідні зранення цього земного життя на якийсь час «вибили» з колії повносили й радості від буття.

Милосердний Господи, Ти добровільно прийняв стати близьким до нашої обмеженості, недосконалості, терпіння і смерті, щоби учинити нас учасниками незбагненного і непроглядного таїнства Воскресіння.

Ти жертовно товаришив нам на всіх дорогах цього нашого життя, співчутливо схиляючись до наших упадків, немочі й приниження.

Поглянь милостивим Своїм оком на віру Твоєї Святої Обручниці Церкви й віднови покликання до повноти радості життя у всіх тих, кому недуга його тіла, душі або духа закрила бачення спасенної вічності з Тобою.

Надихни всіх нас стати такими служителями Твого милосердя, які б принесли стократний плід дарованого нам благословення.

У неділю Розслабленого згадаймо у молитві, а при можливості відвідаймо наших поранених, які перебувають у госпіталях чи реабілітаційних центрах.

Нехай наша молитва і пам’ять охопить усіх хворих, які перебувають у лікарнях, нехай Господь підтримає їх усіх, а також тих, які їм допомагають — усіх домашніх, лікарів і молодший медичний персонал.

с. Севастіяна Карвацька,
голова Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоровʼя

Прохання на Сугубій єктенії

Ще молимось, щоб Господь зглянувся на наш народ, просвітивши владних, подавши одужання пораненим і хворим, окриливши підупалих на дусі, розрадивши вбитих горем і відчаєм безнадії, укріпивши зранених і вражених безсиллям, випроставши заломлених силою ворожої ненависті, розбитих страшною вістю про жахливу смерть рідних і знайомих, і благословенням силоамської купелі сльози нашої печалі перемінилися на сльози очищення і радості, скоро вислухай і милостиво помилуй!

Ще молимось, щоб в Господь Бог у спасительному промислі підвів український народ зі стану розслабленості у вірі та через животворящі води Своєї благодаті перевів до переможного діяння для утвердження всілякого добра: молимось Тобі Господи, скоро вислухай і милостиво помилуй!

Молитва за хворого

Лікарю і цілителю душ і тіл наших, Джерело життя нашого, Христе Ісусе, Господи й Спасителю наш! Поглянь милосердним оком Твоїм на усіх хворих, прихилися до наших слізних благань, пальцем милосердя Твого доторкнися до немічного тіла хворих, погаси вогонь їх тіла, зменш терпіння, поверни здоров’я, підійми з постелі немочі. Продовж дні життя, щоб на землі ще послужили Тобі й ходили стежками Заповітів Твоїх, та удостоїлися Твого Небесного Царства, і разом зі святими славили Тебе, Бога милостивого, з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.Комісія у справах душпастирства охорони здоровʼя

Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я

У Ватикані представили герб, девіз і офіційне фото Папи Лева XIV

10 травня Державний Секретаріат Святого Престолу оприлюднив зображення герба і девіз понтифікату, а також офіційну фотографію з підписом Папи Лева XIV.

У Ватикані представили герб, девіз і офіційне фото Папи Лева XIV

Про це повідомляє Vatican News.

Фотографія

j

Завантажити офіційне фото Папи Лева XIV

Пояснення герба Папи Лева XIV

Упродовж приблизно восьми століть Папи Римські приймають особистий герб, який є символом їхнього понтифікату. До 2005 року традиційно ці герби увінчувалися папською тіарою — знаком верховної влади Папи. Однак Папа Венедикт XVI, обраний у 2005 році, започаткував нову традицію, замінивши тіару на своєму гербі єпископською мітрою. Його приклад наслідував і Папа Франциск: у його гербі мітра срібного кольору оздоблена трьома золотими горизонтальними смугами, що символізують три аспекти папської влади — освячувати, управляти та навчати. Ці смуги вертикально з’єднані між собою, що підкреслює єдність цих служінь в особі Святішого Отця. У тому ж стилі оформлений герб Папи Лева XIV.

Діагонально розділений щит, що містить елементи герба цього Папи, увінчаний символами папської гідності: мітрою між схрещеними золотим та срібним ключами, пов’язаними червоним шнуром з китицями. Схрещені золотий та срібний ключ, зображені з ручками вниз (у руках Намісника Христа), є символом того, що Христос дав святому Петрові ключі від небесного Царства та у символічній формі представляють духовну владу Папи, Наступника святого Петра на землі. Вони є посиланням на євангельську подію, описану святим Матеєм у 16-му розділі своєї Євангелії: «Тож і я тобі заявляю, що ти — Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Царства Небесного, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане й на небі; і те, що на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі» (Мт. 16, 18–19). Ключі пов’язані червоним шнуром з китицями, що вказує на нерозривний зв’язок між владою в’язати і розв’язувати на небі і на землі.

Читайте також:
Папа Лев XIV пояснив вибір свого імені

У верхній частині щита на блакитному тлі зображена срібна геральдична лілія. В нижній, світлій частині щита бачимо елементи герба Ордену Святого Августина, вихідцем з якого є Папа Лев XIV: серце, пронизане стрілою, і книга. Зображення нагадує про досвід навернення святого Августина, яке він пояснив словами «Vulnerasti cor meum verbo tuo», «Ти пронизав моє серце Твоїм словом».

Девіз Папи Лева XIV той же, що його єпископський девіз — «In Illo uno unum». Це слова святого Августина з проповіді «Коментар на 127-й псалом», якими він пояснював, що «хоча нас, християн, багато, в єдиному Христі ми єдині».

Департамент інформації УГКЦ

П

Habemus Papam!

Хто він — новий Глава Католицької Церкви, що 8 травня 2025 року зійшов на Престол святого Петра? Американець з європейським корінням, Папа Лев XIV поєднує у собі глибоку віру, місіонерський досвід та розуміння викликів сучасності. Пропонуємо вірним УГКЦ ближче познайомитись з особистістю нового Святішого Отця з його власних слів.

Від американського хлопчика до Глави Вселенської Церкви

Народжений у Чикаго в родині американців з європейським корінням, нинішній Папа Лев XIV виріс у глибоко католицькій сім’ї, де віра була не просто традицією, а живим свідченням. Його батьки, обоє уродженці Чикаго, були активними парафіянами місцевої церкви, а дідусі та бабусі — іммігранти французького та іспанського походження.

«Я виріс у дуже католицькій родині, батьки були сильно заангажовані в парафіяльне життя», — згадує кардинал Роберт Превост в одному з нещодавніх інтерв’ю на Rai Vaticano та Tg1. «Моє розуміння Церкви формувалося через досвід парафіяльного життя, через спостереження за відданістю батьків та спілкування з друзями у парафіяльній школі».

Покликання до священства

Саме близькість до парафіяльних священників та глибока віра родини посіяли в юному серці майбутнього понтифіка зерно покликання. У 14-річному віці він вступив до малої семінарії ордену августинців, з яким познайомився через молодих людей, що вже обрали цей шлях.

«Після університету я вирішив вступити до новіціату», — розповідає теперішній Папа. «Це був важливий період пізнання себе, що є ключовою темою для послідовників святого Августина, період відкриття важливості дружби та спільнотного життя».

Читайте також:
ЛЕВ XIV — НОВИЙ ПАПА РИМСЬКИЙ

Місіонерський досвід

Після завершення богословської освіти в США молодий священник приїхав до Риму для вивчення канонічного права. Провівши рік як диякон, а потім як молодий священник у Вічному Місті, він вирушив до Перу, де розпочав своє місіонерське служіння в малій північній прелатурі.

«У ті роки мене охопив певний неспокій, бажання бути місіонером — не залишатися у своїй країні, а брати участь в іншому виді служіння як священник, як чернець», — ділиться Святіший Отець.

Читайте також:
«Мир нехай буде з усіма вами». Перше вітання Папи Римського Лева XIV

Духовні наставники та родинна підтримка

На духовному шляху майбутнього понтифіка важливу роль відіграли як священники-августинці, так і його власна родина. Особливо зворушливими є спогади про розмови з батьком у моменти сумнівів, які природно виникають у молодої людини, що обирає шлях священства.

«Мій батько не був духівником у прямому значенні цього слова, але його глибокі, щирі розмови про важливість близькості з Христом і пізнання Божої любові мали на мене величезний вплив», — згадує Папа Лев XIV. «Такі моменти спілкування з батьком, який був педагогом і мав дар порозуміння, стали для мене дороговказом».

Погляд на Церкву сьогодні

На думку Святішого Отця, голос Церкви сьогодні — це не стільки інституція, скільки справжнє сопричастя вірних, свідчення мучеників, присутність і свідчення чоловіків і жінок, які віддають своє життя часто в ситуаціях насильства, війни та конфлікту.

«Це голос, який пропонує велику надію світові, хоча, на жаль, не всі мають бажання чи відкриті очі, щоб почути це послання», — зазначає Папа. «Тут криється великий виклик для Церкви. Ми надто часто дозволяли Церкві залишатися лише інституцією — частково або повністю. Коли людина думає про Ватикан чи Святий Престол, вона бачить інституційні виміри, але це не є серцем того, чим є і має бути Церква».

о. Тарас Жеплінський
Департамент інформації УГКЦ